Самостійна робота як форма активізації творчо-пізнавальної діяльності учнів на уроках

Якщо  учень  у  школі  не  навчиться сам  нічого  творити,
то  і  в  житті  він  буде  тільки  наслідувати,   копіювати                                                                                                                            Л. Толстой

Поганий  учитель  викладає  істину,  а  гарний  учитель вчить  її  шукати  самостійно                                                                А. Дістерверг

   Традиційні завдання шкільної   освіти   у вигляді  знань, умінь, навичок сьогодні недостатні, адже  сучасне суспільство потребує особистостей, здатних практично розв’язувати  різноманітні професійні та життєві проблеми, бути  спроможним до  самореалізації в різноманітних сферах своєї життєдіяльності.

  Самостійна робота учнів – діяльність учнів, спрямована на оволодіння навчальним матеріалом або його застосування, що відбувається без  участі вчителя.

  Самоосвіта – складний вид систематичної пізнавальної діяльності, під час якої людина  сама ставить перед собою  пізнавальну мету і  завдання, визначає шляхи їх досягнення, контролює хід самостійної роботи   з надбання  знань та  сама оцінює і вдосконалює їхні результати.

  Основні завдання з підготовки учнів до самоосвіти вирішуються саме на уроці. Найчастіше пробудження інтересу до предмета, бажання пізнавати щось самостійно з метою вдосконалення знань, отриманих на    уроці  під керівництвом учителя,   починається з уміння  вчителя організувати  роботу   на уроці таким чином, щоб зацікавити учнів: цікавий початок уроку, неочікувані запитання на кмітливість, чітка постановка завдань, надання дітям можливості висловити свої припущення щодо мети своєї роботи на кожному уроці, своє бачення розв’зання проблеми тощо. Навчити дітей дивуватися та бути  спостережливим – дуже важливо в шкільному навчанні. Від зацікавленості до допитливості, пізнавального інтересу, пізнавальної потреби – це шлях зародження потребами в самоосвіті.

     Отже, самостійна робота – це форма активізації творчо-пізнавальної діяльності учнів, яка передбачає виконання завдань без  допомоги дорослої людини. Для цього  в учнів слід формувати узагальнені прийоми    побудови дій, виробляти  уміння  керувати своєю діяльністю. Все це допомагає учням  надалі успішно здійснювати  самоосвітню діяльність. 

Класифікація самостійної роботи учнів

1. За дидактичною метою
1. Для повторення опорних знань та підготовки до сприймання нового матеріалу.
2. Для вивчення нового матеріалу.
3. Для систематизації знань.
4. Для закріплення знань та вмінь шляхом виконання тренувальних вправ.
5. Для закріплення знань шляхом    застосування їх у новій ситуації.
6. Перевірочні, контрольні.
2. За характером пізнавальної діяльності  
1. Копіювального характеру, виконані за зразком.
2. Частково-пошукового характеру.
3. Дослідницького характеру.
3. За формами організації навчальної діяльності учнів
1. Фронтальні.
2. Групові (за диференційованими завданнями).
3. Парні (за варіантами, диференційовані).
4. Індивідуально-диференційовані.
4. За джерелом знань  
1. З підручником, довідником чи ін. друкованими посібниками.
2. Зі складання плану, конспекту лекцій, на основі прочитаного чи прослуханого.
3. Зі складанням схем, плану після чи  під час роботи з екранними посібниками.
4. З роздатковим матеріалом.
5. З підготовки рефератів, доповідей, повідомлень, проектів.
6. Складання тестів, кросвордів.
7. Підготовка до уроку-семінару, конференції.
8. Робота за пам’ятками з організації самоосвітньої компетентності учнів.

Етапи проведення самостійної роботи на уроці

- Підготовчий
Учитель розповідає дітям про мету їхньої роботи, розкриває можливості її успішного виконання, залучаючи до  такого  обговорення самих   дітей. Учитель пропонує користуватися різними довідковими джерелами, сам заздалегідь  готує різноманітну літературу.

- Сам процес самостійної роботи учнів  на  уроці
Учитель забезпечує поступовий перехід від роботи репродуктивного характеру до складнішої, що потребує застосування умінь і навичок користування довідниками, словниками, і, врешті решт, до самостійної творчості, що потребує прояву уяви, фантазії тощо.

- Підсумково-узагальнюючий етап
Він передбачає введення самостійної роботи у класі в більш або менш складний варіант дослідницької роботи.

- Заключний етап;
Вибір учнем різнорівневих творчих завдань для системи самоосвіти.

        Необхідно заздалегідь визначити форми стимулювання та заохочення кращих учнів, які  досягли успіхів. Також учитель аналізує типові помилки, прогнозує подальшу взаємодію з ними щодо вдосконалення їхньої пізнавальної діяльності.

     Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв’язувати так, щоб школяр був не об’єктом, а суб'єктом навчання. Тому постає завдання не лише управління мисленнєвими, а й забезпечення раціонального самоуправління, саморегулювання в процесі пізнання.

     Стимулювання самостійної пошукової пізнавальної діяльності учнів  можливе шляхом створення вчителем програми дій, рекомендацій, кроків щодо самостійного здобуття  знань та організації самоосвітньої компетентності  учнів.

      Щоб досягти успіху в навчанні учням необхідно самостійно зробити важливі кроки пізнання, які допоможуть швидше та успішніше засвоїти матеріал та досягти вершини знань.